Подарунок з того світу: історія Бессарабського ринку Києва

Бессарабський ринок вважається одним із найдорожчих і найпрестижніших у Східній Європі навіть попри те, що раніше це місце називали «гнійним пухирцем Києва». Колись на місці крутого ринку збиралися місцеві хулігани та жили щури. А під час Голодомору «Бессарабський ринок» і зовсім був моргом. Сайт Мій Київ дізнався, з чого починалася історія найдорожчого ринку столиці, і чому його називають подарунком із «того світу».

Чому ринок назвали Бессарабським

“Бессарабський ринок” знаходиться в центрі Києва. Йому вже понад сто років. Кияни здебільшого милуються його архітектурою і шанобливо ставляться до ринку як до культурної спадщини. Купують продукти тут переважно бізнесмени, політики та зірки шоу-бізнесу.

З початку своєї роботи “Бессарабський ринок” був розрахований на заможних киян.
Однак нинішній статус ринку ніяк не пов’язаний із версіями його назви. Перша належить історику Петру Лебединцеву. Він вважає, що у 30-х роках 18 століття «бассарабами» називали київську босячню, яка займалася грабежами, розбоєм і часто збиралася на місці ринку. Незабаром це місце почали називати Бессарабкою.

Згідно з другою версією, назва ринку з’явилася завдяки торговцям, які привозили товари з Півдня Новоросійської губернії, зокрема з Бессарабії. Вони продавали їх на стихійному ринку, що був на місці нинішнього «Бессарабського ринку». Але поки що це лише версії.

Подарунок «з того світу»

Гроші на будівництво Бессарабського ринку раптово взялися звідти, звідки ніхто не очікував. З того світу. Ситуація вийшла мало не містичною.

1904 року помер відомий київський мільйонер та меценат Лазар Бродський. Як виявилося, у восьмому пункті свого заповіту він зазначив, що дарує місту 500 тисяч рублів на будівництво критого ринку. Однак Бродський мав одну умову: після прийняття спадщини місто зобов’язане постійно виплачувати 4,5% від заповіданої суми на користь установ, які побудувала сім’я Бродських. Це була Єврейська лікарня, Київська синагога та Бактеріологічний інститут.

Однак влада спочатку побоялася приймати такий подарунок «з того світу», адже ринок, наприклад, міг згоріти, а відсотки треба було виплачувати постійно.

Але викрутитись із цієї ситуації допоміг Авраам Голбденберг – професійний юрист. Він запропонував місту викупити облігації, випущені на заповідані Бродським гроші терміном у 64 роки, тобто до 1971 року. А 4,5% доходу від них – виплачувати на благодійні потрібні зазначені у заповіті організації. І міська влада погодилася на таку схему.

Продовження розповіді про Бесарабський ринок читайте на Мій Київ. Ви дізнаєтесь про ринок набагато більше цікавих подробиць, зокрема про будівництво та відкриття ринку, а також чому і як там працював морг.