День Гідності та Свободи 2026: повна хронологія від Майдану до Великої війни

21 листопада 2013 року кілька сотень людей вийшли на київський Майдан, бо уряд відмовився від курсу на Європу. Ніхто з них тоді не знав, що це перший день історії, яка триває досі: через Революцію Гідності, анексію Криму, війну на Донбасі і повномасштабне вторгнення. 21 листопада 2026 року йде 1732-й день Великої війни, а всього українці протистоять Росії вже тринадцятий рік. Розповідаємо, як усе починалося і якою дорогою Україна дійшла до сьогодні.

Чому День Гідності та Свободи саме 21 листопада

Цього дня з різницею у дев’ять років почалися дві події, які змінили Україну. У 2004 році 21 листопада Центрвиборчком оголосив попередні результати другого туру президентських виборів, де перемогу приписали Віктору Януковичу. Масштабні фальсифікації вивели людей на вулиці: уже 22 листопада Майдан Незалежності заповнили сотні тисяч прихильників Віктора Ющенка. Так почалася Помаранчева революція, яка завершилася повторним голосуванням 26 грудня і перемогою Ющенка.

А 21 листопада 2013 року уряд Миколи Азарова оголосив про призупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Увечері журналіст Мустафа Найєм написав у фейсбуці короткий допис із пропозицією вийти на Майдан, і люди відгукнулися. Так почався Євромайдан.

Рекомендуємо

Офіційно День Гідності та Свободи запровадив указ президента Петра Порошенка № 872/2014 від 13 листопада 2014 року. Свято вшановує мужність людей, які стали на захист демократії, прав людини і європейського вибору України.

Євромайдан: як кілька сотень людей стали сотнями тисяч

Спочатку на Майдан вийшло кілька сотень людей, переважно студентів. Але вже 24 листопада на вулиці Києва стояли понад сто тисяч прихильників євроінтеграції. По всій країні студенти оголошували страйки, а на Майдані розгорнулося наметове містечко.

Переломним стала ніч на 30 листопада 2013 року, коли «Беркут» жорстоко розігнав мирних протестувальників, більшість із яких були студентами. Побиття дітей обурило країну: 1 грудня на вулиці Києва вийшли сотні тисяч людей, і протест перестав бути тільки про Європу. Тепер люди вимагали відставки уряду і покарання винних.

Далі події розвивалися так:

  • 8 грудня 2013 року у Києві знесли пам’ятник Леніну, а на Бесарабці зібрався черговий мільйонний віче;
  • 11 грудня влада вперше спробувала силово зачистити Майдан уночі, але кияни вийшли на вулиці посеред ночі і штурм провалився;
  • 16 січня 2014 року Верховна Рада проголосувала за пакет драконівських законів, які фактично забороняли протести;
  • 19 січня почалися сутички на вулиці Грушевського;
  • 22 січня на Майдані з’явилися перші загиблі: від куль силовиків загинули Сергій Нігоян і Михайло Жизневський.

Лютий 2014-го: розстріли на Інститутській і втеча Януковича

18 лютого 2014 року, після мирної ходи до Верховної Ради з вимогою повернути Конституцію 2004 року, у центрі Києва спалахнули бої. Вночі згорів Будинок профспілок, який був штабом і госпіталем Майдану. 20 лютого снайпери почали стріляти по беззбройних людях на вулиці Інститутській. За 18-20 лютого в центрі Києва загинули понад 70 людей, а всього жертвами Революції Гідності стали понад сотня людей, яких назвали Небесною сотнею.

21 лютого Янукович підписав угоду з опозицією про дострокові вибори, а в ніч на 22 лютого утік з Києва і згодом опинився в Росії. Революція перемогла, але її ціна виявилася страшною.

Буковина на Майдані: Щербанюк і Аксенин

Серед героїв Небесної сотні є й наші земляки. Олександр Щербанюк, родом із села Котелеве, працював підприємцем у Чернівцях. Революція Гідності була для нього вже другим Майданом: у 2004-му він стояв на Помаранчевій революції. З грудня 2013 року Олександр був на Майдані в складі Барської сотні самооборони, їздив у Київ тричі. З останньої поїздки не повернувся: 20 лютого 2014 року його вбила куля снайпера на Інститутській. Посмертно йому дали звання Героя України. Сьогодні в Чернівцях ім’я Олександра Щербанюка носить вулиця неподалік вулиці Небесної Сотні [URL-стаття-про-вулицю-Щербанюка].

Того ж дня, 20 лютого, від поранень на Майдані загинув ще один чернівчанин, Василь Аксенин. А 19 лютого 2014 року протестувальники в Чернівцях узяли штурмом будівлю облдержадміністрації, після чого тодішній губернатор Михайло Папієв написав заяву про відставку. Буковина не стояла осторонь.

Крим і Донбас: війна почалася ще у лютому 2014-го

Росія відповіла на Революцію Гідності війною, і почалася вона ще тоді, коли в Києві лунали постріли. 20 лютого 2014 року, саме в день розстрілів на Інститутській, Росія розпочала операцію із захоплення Криму: ця дата викарбувана на російській медалі «За повернення Криму». 27 лютого озброєні люди без знаків розрізнення захопили парламент Криму, 16 березня під дулами автоматів провели псевдореферендум, а 18 березня Москва оголосила про анексію півострова.

У квітні 2014 року війна перекинулася на Донбас:

  • 12 квітня група російського диверсанта Ігоря Гіркіна захопила Слов’янськ, і Україна оголосила антитерористичну операцію;
  • 17 липня 2014 року над Донеччиною збили малайзійський літак MH17, загинули 298 людей;
  • серпень 2014 року під Іловайськом українські війська вперше зіткнулися з регулярною армією Росії;
  • лютий 2015 року після запеклих боєв за Дебальцеве підписали другі Мінські угоди.

Вісім років війна тліла на сході, забираючи життя щодня. Україна за цей час збудувала армію, яка 2022 року виявилася здатною на те, чого від неї не чекав ніхто.

24 лютого 2022 року: Великий стрибок у прірву, який витримали

На світанку 24 лютого 2022 року Росія пішла на Україну з півночі, сходу і півдня. У Кремлі планували взяти Київ за кілька днів. Замість цього наприкінці березня російська армія втекла з-під Києва, лишивши по собі Бучу, Ірпінь і Бородянку, де світ побачив масові вбивства мирних людей.

Далі були віхи, які знає кожен українець:

  • травень 2022 року після трьох місяців оборони впав Маріуполь, а гарнізон «Азовсталі» став символом нескореності;
  • вересень 2022 року ЗСУ за кілька днів звільнили майже всю Харківщину, а 30 вересня Путін оголосив «анексію» чотирьох українських областей, яких Росія не контролювала;
  • 11 листопада 2022 року Україна звільнила Херсон;
  • 2023 рік приніс найкривавішу битву війни за Бахмут, підрив росіянами Каховської ГЕС у червні, заколот «Вагнера» і важкий літній контрнаступ;
  • 2024 рік: у лютому довелося лишити Авдіївку, влітку в українському небі з’явилися F-16, а 6 серпня ЗСУ зайшли в Курську область Росії.

2025–2026: війна на виснаження, переговори і перелом на фронті

На початку 2025 року до Білого дому повернувся Дональд Трамп, і війна увійшла в нову фазу, де бої на фронті стали переплітатися з дипломатією. Навесні 2025-го, після паузи в обміні розвідданими з боку США, українські війська вийшли з Курщини. Переговори у Стамбулі результатів не дали.

1 червня 2025 року СБУ провела операцію «Павутина»: дрони, приховані у вантажівках, уразили російські аеродроми стратегічної авіації за тисячі кілометрів від України. У серпні Трамп зустрівся з Путіним на Алясці, а напередодні саміту росіяни намагалися прорвати фронт під Добропіллям, але ЗСУ цей виступ зрізали і повернули близько 175 квадратних кілометрів.

Восени 2025-го і взимку 2026-го центром війни стала битва за Покровськ. У травні 2026 року Росія повністю окупувала Покровськ і Мирноград, чим закрила найтривалішу битву останніх років. Але далі ситуація почала змінюватися: у вересні і жовтні 2026 року українська армія повернула більше територій, ніж захопив ворог, а жовтень став для росіян найкривавішим місяцем за всю війну. За даними Генштабу, російська армія втратила в жовтні 54 400 людей убитими і важкопораненими.

На цьому тлі за посередництва США знову пішли переговори. 10-11 листопада 2026 року делегації зустрілися в Абу-Дабі, але домовитися не вдалося: росіяни привезли на переговори карти, які не відповідали реальному становищу на фронті. Натомість Москва висунула свої умови завершення війни:

  • передачу під контроль Росії всієї Донецької і Луганської областей;
  • відмову України від вступу до НАТО;
  • обмеження українського військового потенціалу.

Київ ці умови відхиляє, а війна тим часом триває. 20 листопада 2026 року Росія атакувала столицю дронами, пошкодивши посольства і Володимирський собор. Україна у відповідь продовжує бити по російських нафтопереробних заводах. І 21 листопада 2026 року, у День Гідності та Свободи, йде 1732-й день повномасштабного вторгнення.

Чому це одна історія

Майдан, Крим, Донбас і повномасштабна війна є ланками одного ланцюга. У 2013 році люди вийшли за право самим обирати своє майбутнє, і саме цього права Росія намагається Україну позбавити досі, тільки вже не кийками «Беркута», а ракетами і дронами.

Рік тому, 21 листопада 2025-го, президент Зеленський сказав, що Україна опинилася перед складним вибором і ризикує або втратити гідність, або ключового партнера. Рік по тому країна тримає і те, і друге, і це напевно найкраща відповідь на питання, чого вартий був Майдан. Свобода, яку тринадцять років тому відстояли кілька сотень людей із прапорами, сьогодні коштує щоденної праці сотень тисяч українців в окопах, у волонтерських штабах і на робочих місцях. І вона тримається.

Не пропускайте найважливіше

Приєднуйтесь, щоб бути в курсі новин Чернівців, дивитися фото, відео та читати ексклюзиви: Telegram / Facebook / Google News

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Новини партнерів